Шоу-бізнес

Роман Бойчук: “У моїй творчості переважає інтимна лірика”

By  | 

Редакція модного онлайн журналу VTrendi.com.ua не припиняє знайомити своїх читачів з видатними та цікавими співвітчизниками. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з Романом Бойчуком – поетом, співаком, учасником популярного телевізійного шоу “Хата на тата”.

Розкажіть про свій творчий шлях, коли вперше вийшли на сцену?

Якщо говорити про мій перший вихід на сцену взагалі, то це відбулося ще у ранньому дитинстві. Мені було 7 років (школа – 1 клас). Я зі своєю однокласницею, в українському строю, виконували під баянний супровід вчителя з музики, дуетом українські народні пісні «Ой на горі два дубки» та «Ой під вишнею, під черешнею». Саме ці яскраві спогади першими зринають у пам`яті.

Якщо ж говорити про мій дебют, як автора-виконавця, то першим своїм виступом вважаю виконання пісні «Серед 1000 зір» у вересні 2013 року. Цю пісню я готував, як завершальний акорд презентації своєї дебютної збірки поезій інтимної лірики «Шал у стані ейфорії». На той час я ще не працював із жодним композитором, а для пісні обрав ліричну музичну композицію «I belive» славнозвісного американського саксофоніста – Dave Koz. Коли я вперше почув цю мелодію, то як поет, одразу ж закохався у неї своїм поетичним словом і написав текст. Власне сама пісня було дуже позитивно сприйнята усіма присутні на презентації моєї книги, що і стало для мене першим поштовхом розвиватися далі, як співак. Адже це одна із моїх дитячих мрій, яку я сьогодні поступово втілюю в життя. Чому «поступово»? Та томущо свідомо розумію, що бути співаком це праця не одного дня, а постійний розвиток та самоудосконалення.

Як часто Ви створюєте нові твори?

Якщо говорити про вірші та поезії, то свого часу, а це той же 2013 рік і десь до 2017 року включно, писалися дуже активно, мало не щодня. Були дні, коли і по 2-3 твори «народжувалися»! Що не можу сказати про пісенні тексти. До пісенних же текстів є свої певні вимоги: особливий підхід, так би мовити. У пісенному тексті повинна бути насиченість голосних; мелодика має відчуватися навіть у прочитанні самого тексту; ритміка, сюжетність, образність, що також є важливим і у поезії, і обов`язкова частина твору, яка слугуватиме приспівом у пісні, тобто доповнюватиме кожен куплет і в той же час яскраво виражатиме основу всієї пісні. Є ще дуже багато інших тонкостей у написанні вдалого пісенного тексту. Багато залежить від жанру пісні, від поставлених цілей, тощо. Але найголовніше у будь-якій пісні – це повна гармонія тексту і музики.

Багато хто із моїх колег по перу мені неодноразово говорили, що у моїх віршах відчувається мелодика і, що чи не кожен із них може стати піснею. Так чимало моїх раніше написаних поезій не так давно поклалися на музику різними композиторами і без жодних корегувань текстів, стали самостійними піснями.

Пригадую свою співпрацю із композитором із Закарпаття Михайлом Герцом. У нас із ним «народилося» за не повний рік 50 пісень, частина з яких виконується, поки мало відомими, та мега-талановитими співаками. Ось до прикладу наш із ним «Івано-Франківський вальс», присвячений моєму місту, писався мною десь приблизно до трьох днів. Зараз успішно виконується, як на Закарпатті (співачка Марія Іваниця), так і у нас на Прикарпатті: ця пісня-присвята місту прикрасила репертуар нашого вокального гурту «Дольче» із солодкими жіночими голосами.
І мене як автора слів переповнює гордість, що мої пісні знаходять своїх виконавців і вдячними оплесками сприймаються аудиторією слухачів-глядачів.
Зараз же пишеться рідше, оскільки я більше часу приділяю «шліфуванню», так би мовити, власного пісенного репертуару. Однак 2-3 твори у місяць, як правило з`являються. В залежності від натхнення.

Що Вас надихає?

Ну тут я мабуть не буду оригінальним і, як більшість творчих людей, відповім, що черпаю своє натхнення – від самого життя. Томущо так воно насправді і є. Будь-яка творчість – це результат у мистецькому відтворенні чогось пережитого, відчутого. Для мене особисто творчість – це спосіб емоційного вивільнення і в той самий час заряду. Такою і повинна бути творчість. Через неї автор по-особливому висловлюється, ділиться сокровенним, чим не тільки задовільняє свою потребу бути почутим, а ще й може надихнути, навчити, підказати можливо, чи просто подарувати ті чи інші емоції…

Так як у моїй творчості переважає інтимна лірика, лірика кохання, то тут певно що джерелом натхнення є не хто інший, як моя дружина – Ольга і не що інше, як моя любов до неї! Саме перша моя збірка поезій інтимної лірики «Шал у стані ейфорії», про яку я вже згадував, присвячена їй! Героїнею моїх ліричних пісень, теж є дружина. Особливо це яскраво виражено у моєму романсі-присвяті їй «Ти – моє все…». Цей текст був написаний у рамках зйомок теле-шоу «Хата на тата», де я головний герой тато мав завдання написати для своєї дружини пісню. І ось я, залишений сам на сам із усілякими домашніми клопотами, переживаючи тижневу розлуку із коханою, сідаю, і за годину-другу пишу текст для майбітньої пісні. Чудово відчув у моїх рядках і між ними усі мої емої і вдало передав прекрасною музикою геніальний київський композитор Роман Вишневський. Торік, майже одразу ж після оприлюднення, цей романс потрапив до Топ-7 найромантичніших пісень за версією зіркового видання «Телегід». Чим я особисто дуже пишаюся і мушу визнати, що, даруйте за тавтологію, такі визнання творчості так само надихають і продукують наступні твори…

Ви приймали участь в популярному телевізійному шоу, які враження від участі? Наскільки важливо, на Вашу думку для артиста примати участь у подібних шоу?

Пригадую, на одному із концертів, перед виступом, мене запитали про враження від участі у цьому теле-шоу. Я відповів лаконічно : «Хочу ще!» (сміється). Направду, із задоволенням повторив би, якби було можна. Насамперед через те, що це колосальний досвід! Ми з дружиною, в якійсь мірі, трохи екстремали: охоче пірнаємо з головою у кожну наступну творчу авантюру. Остороги участі у цьому шоу звісно ж були. Адже ми прекрасно розуміли, що це програма-провокація. Я чітко усвідомлював, що мене чекає. Але «не такий страшний вовк, яким його малюють». Я прийняв цей виклик і не пошкодував. Наша сім`я здобула чималий досвід роботи перед камерами. Адже ми весь час перебували під фактично цілодобовим «прицілом» 12-ти вмонтованих у нашій квартирі камер, а ще 4 відеооператори постійно ходили за нами із 17-ти кілограмовими камерами на плечах. Можете тільки собі уявити, як воно… Тим не менш ми впоралися. Справді, я дуже задоволений своєю участю у теле-шоу «Хата на тата». Як я люблю коротко повторятися: «наша мама – відпочила, а тато – провів тиждень із дітьми, заробив гроші для сім`ї, плюс в результаті здобув до свого репертуару дві чудові пісні на свої слова. Це той же самий чуттєвий романс «Ти – моє все» та гарячий супер-хіт «Захер-Мазох», на який в рамках зйомок програми був відзнятий доволі таки відвертий, до речі перший в моєму творчому житті, кліп.

Участь у даному теле-шоу дозволила мені подивитися на себе зі сторони. Під час зйомок і після перегляду вже готової програми, багато чого переосмислив, багато в чому утвердився… Наприклад у тому, що задля того, щоби втілити в життя одну із дитячих мрій (стати справжнім артистом), потрібно цій мрії приділяти певну частину свого часу: працювати над її реалізацією. Я хочу сказати, що завдяки цьому шоу, я навчився зорганізовувати свій час, свої сили на потрібні речі і потрібних людей. Правильно ставити цілі і вдало підбирати шляхи для їх досягнень. А найголовніше для себе, що я виніс із цього шоу, то це те, що я МОЖУ!.. Я утвердився в тому, що неможливого не існує. Людині під силу будь-що. Просто потрібно дуже цього забажати; повірити в себе і діяти! Бути гідним прикладом для своїх дітей! Доводити почати до кінця, не боятися помилятись. Бо кожна помилка – це досвід.

Такі теле-шоу потрібні і я із впевненістю закликаю татусів не соромитися, не боятися брати у подібних програмах участь.

Звісно під час зйомок були свої переломні моменти; емоційні зриви навіть, не без того! Однак, переживши їх, ти розумієш, що кожен раз відкриваєш у собі якусь нову грань. Ти, ніби, долаєш перепону. А особливо для чоловіка, немає нічого кращого, як перемагати. Та щоб перемагати, потрібно найперше навчитися перемагати себе, своє «Я». Це і зробила ця програма. Я не просто подивився на себе зі сторони. Я зумів зазирнути собі в душу…

Що думаєте про конкуренцію у вітчизняному шоу-бізнесі?

Думаю, що її не слід боятися, як це роблять деякі із знайомих мені артистів, одягаючи маски на свої обличчя із великим «Его». Це є дуже помітно, покрайній мірі для мене. Кожна творча особистість – по-своєму унікальна. І потрібно поважати її хоча б за це. Мене особисто така конкуренція тільки мотивує, надихає. Адже завжди є куди рости, до кого тягнутися. Але я це роблю виключно із повагою до інших, без грама заздрощів, тощо. Я хочу сказати те, що слід конкурувати у будь-чому, не лише у шоу-бізнесі. Але конкурувати чесно, прозоро… Оскільки, тільки здорова конкуренція, здатна породити щось нове і корисне, в першу чергу для тебе самого, не кажучи вже про інших.

Неодноразово ловив себе на думці, що я, будучи оптимістом по житті, ніколи нікому не заздрив, а якщо і заздрив, то тільки «білою заздрістю», яка насправді називається – «Захопленням».

Тому, конкуруючи, слід найперше захоплюватися людиною і тим, що вона робить; брати з неї приклад, але, якщо це стосується, у даному випадку, творчості, в жодному разі не повторяти. Наслідувати, залишаючись при цьому собою. Завжди бути оригінальним. Стратися бути прикладом для інших. Допомагати іншим. Бо, навіть допомагаючи іншим, ми відкриваємо у собі щось нове. І це також надихає. Мене – так точно! (Сміється).

Які Ваші творчі плани на майбутнє?

Почну мабуть із найближчого майбутнього. Тут все дуже вже очікувано. От-от з`явиться на світ ремікс моєї пісні «Пальцями…», яка у своєму оригінальному звучанні вже встигла полюбитися багатьма шанувальниками моєї творчості. Покрайній мірі, роблю такі висновки, виходячи із отриманих відгуків на цю пісню.

Кілька слів про пісню «Пальцями…». Це був, як і більшість пісень із мого репертуару, спочатку просто поетичний твір. Його у соцмережі Facebook помітив талановитий композитор, бард В`ячеслав Купрієнко і поклав його на музику. Далі мені поталанило домовитися про гарне аранжування знайомого музиканта Івана Лабача. Так народилася ця пісня.

Цього літа я з сім`єю відпочивали на Херсонщині, де я і познайомився із талановитими хлопцями-діджеями зі студії свукозапису «Denny Jackson records». Ми із хлопцями дуже швидко знайшли спільну мову і домовилися про співпрацю. Вирішили розпочати із реміксу. Їх вибір одразу впав саме пісню «Пальцями…». Адже вона одна із перших моїх пісень і уже немало відома. Тому от-от зможемо представити нашу новинку.

Стосовно співпраці у майбутньому зі студією «Denny Jackson records», то я дуже на це розраховую. Бо надзвичайно задоволений їхніми підходами до робити. Вони дуже відповідальні, молоді, креативні, а саме головне, справжні професіонали своєї справи, яку одразу видно, що дуже люблять. В чому кожен може переконатися особисто, знайшовши їхні роботи в мережі Інтернет. Власне, сам ремікс пісні «Пальцями…» – стане ще одним яскравим прикладом їхнього професіоналізму.

Заглядаючи у своє творче майбутнє трохи далі, то скажу, що виношую у своїй голові багато мистецьких проектів, одним із яких, найглобальніших і таких, що вимагають тривалої підготовки, – це моя сольна поетично-пісенна програма, з якою маю намір відправитися у свій перший концертний тур. Однак про це ще рано говорити. Над цим ще потрібно працювати.

Окрім пісенних, також маю на меті втілити в життя і писемні проекти. Є кілька ідей, щодо видань не тільки власних творів, але й збірників творів кількох авторів. Так само охоче приступаю на запрошення виступити на тому чи іншому концерті; долучитися своїми поезіями до тих чи інших збірників, тощо.

Я взагалі за будь-які творчі колаборації. Оскільки у поєднанні творчих сил та енергій, завжди творчо заряджаюся і сам.

В цілому, завжди покладаюся на долю і за все дякую Богу. Живу творчістю і творю, бо, як то кажуть, «під лежачий камінь вода не тече». Не боюся пробувати і експерементувати. Бо знову ж таки, – «не помиляється тільки той, хто нічого не робить». Але ж і не досягає також?! (Сміється). Тому я просто живу, працюю і творю…

Роман Бойчук:

Роман Бойчук:

4 Comments

  1. Garfield Hardway

    Липень 7, 2020 at 20:33

    I just want to say I am all new to blogging and site-building and absolutely loved you’re blog. More than likely I’m planning to bookmark your site . You definitely come with outstanding article content. Thanks a lot for revealing your blog site.

  2. cbd tincture

    Липень 9, 2020 at 05:38

    I wanted to say Appreciate providing these details, youre doing a great job with the site…

  3. double security screen doors

    Липень 10, 2020 at 20:16

    With havin so much written content do you ever run into any problems of plagorism or copyright infringement? My blog has a lot of completely unique content I’ve either authored myself or outsourced but it looks like a lot of it is popping it up all over the internet without my agreement. Do you know any solutions to help reduce content from being ripped off? I’d certainly appreciate it.

  4. John Deere Service Manuals

    Липень 11, 2020 at 01:52

    I’m not that much of a online reader to be honest but your blogs really nice, keep it up! I’ll go ahead and bookmark your site to come back in the future. Cheers