Шоу-бізнес

Роман Бойчук: “У моїй творчості переважає інтимна лірика”

By  | 

Редакція модного онлайн журналу VTrendi.com.ua не припиняє знайомити своїх читачів з видатними та цікавими співвітчизниками. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з Романом Бойчуком – поетом, співаком, учасником популярного телевізійного шоу “Хата на тата”.

Розкажіть про свій творчий шлях, коли вперше вийшли на сцену?

Якщо говорити про мій перший вихід на сцену взагалі, то це відбулося ще у ранньому дитинстві. Мені було 7 років (школа – 1 клас). Я зі своєю однокласницею, в українському строю, виконували під баянний супровід вчителя з музики, дуетом українські народні пісні «Ой на горі два дубки» та «Ой під вишнею, під черешнею». Саме ці яскраві спогади першими зринають у пам`яті.

Якщо ж говорити про мій дебют, як автора-виконавця, то першим своїм виступом вважаю виконання пісні «Серед 1000 зір» у вересні 2013 року. Цю пісню я готував, як завершальний акорд презентації своєї дебютної збірки поезій інтимної лірики «Шал у стані ейфорії». На той час я ще не працював із жодним композитором, а для пісні обрав ліричну музичну композицію «I belive» славнозвісного американського саксофоніста – Dave Koz. Коли я вперше почув цю мелодію, то як поет, одразу ж закохався у неї своїм поетичним словом і написав текст. Власне сама пісня було дуже позитивно сприйнята усіма присутні на презентації моєї книги, що і стало для мене першим поштовхом розвиватися далі, як співак. Адже це одна із моїх дитячих мрій, яку я сьогодні поступово втілюю в життя. Чому «поступово»? Та томущо свідомо розумію, що бути співаком це праця не одного дня, а постійний розвиток та самоудосконалення.

Як часто Ви створюєте нові твори?

Якщо говорити про вірші та поезії, то свого часу, а це той же 2013 рік і десь до 2017 року включно, писалися дуже активно, мало не щодня. Були дні, коли і по 2-3 твори «народжувалися»! Що не можу сказати про пісенні тексти. До пісенних же текстів є свої певні вимоги: особливий підхід, так би мовити. У пісенному тексті повинна бути насиченість голосних; мелодика має відчуватися навіть у прочитанні самого тексту; ритміка, сюжетність, образність, що також є важливим і у поезії, і обов`язкова частина твору, яка слугуватиме приспівом у пісні, тобто доповнюватиме кожен куплет і в той же час яскраво виражатиме основу всієї пісні. Є ще дуже багато інших тонкостей у написанні вдалого пісенного тексту. Багато залежить від жанру пісні, від поставлених цілей, тощо. Але найголовніше у будь-якій пісні – це повна гармонія тексту і музики.

Багато хто із моїх колег по перу мені неодноразово говорили, що у моїх віршах відчувається мелодика і, що чи не кожен із них може стати піснею. Так чимало моїх раніше написаних поезій не так давно поклалися на музику різними композиторами і без жодних корегувань текстів, стали самостійними піснями.

Пригадую свою співпрацю із композитором із Закарпаття Михайлом Герцом. У нас із ним «народилося» за не повний рік 50 пісень, частина з яких виконується, поки мало відомими, та мега-талановитими співаками. Ось до прикладу наш із ним «Івано-Франківський вальс», присвячений моєму місту, писався мною десь приблизно до трьох днів. Зараз успішно виконується, як на Закарпатті (співачка Марія Іваниця), так і у нас на Прикарпатті: ця пісня-присвята місту прикрасила репертуар нашого вокального гурту «Дольче» із солодкими жіночими голосами.
І мене як автора слів переповнює гордість, що мої пісні знаходять своїх виконавців і вдячними оплесками сприймаються аудиторією слухачів-глядачів.
Зараз же пишеться рідше, оскільки я більше часу приділяю «шліфуванню», так би мовити, власного пісенного репертуару. Однак 2-3 твори у місяць, як правило з`являються. В залежності від натхнення.

Що Вас надихає?

Ну тут я мабуть не буду оригінальним і, як більшість творчих людей, відповім, що черпаю своє натхнення – від самого життя. Томущо так воно насправді і є. Будь-яка творчість – це результат у мистецькому відтворенні чогось пережитого, відчутого. Для мене особисто творчість – це спосіб емоційного вивільнення і в той самий час заряду. Такою і повинна бути творчість. Через неї автор по-особливому висловлюється, ділиться сокровенним, чим не тільки задовільняє свою потребу бути почутим, а ще й може надихнути, навчити, підказати можливо, чи просто подарувати ті чи інші емоції…

Так як у моїй творчості переважає інтимна лірика, лірика кохання, то тут певно що джерелом натхнення є не хто інший, як моя дружина – Ольга і не що інше, як моя любов до неї! Саме перша моя збірка поезій інтимної лірики «Шал у стані ейфорії», про яку я вже згадував, присвячена їй! Героїнею моїх ліричних пісень, теж є дружина. Особливо це яскраво виражено у моєму романсі-присвяті їй «Ти – моє все…». Цей текст був написаний у рамках зйомок теле-шоу «Хата на тата», де я головний герой тато мав завдання написати для своєї дружини пісню. І ось я, залишений сам на сам із усілякими домашніми клопотами, переживаючи тижневу розлуку із коханою, сідаю, і за годину-другу пишу текст для майбітньої пісні. Чудово відчув у моїх рядках і між ними усі мої емої і вдало передав прекрасною музикою геніальний київський композитор Роман Вишневський. Торік, майже одразу ж після оприлюднення, цей романс потрапив до Топ-7 найромантичніших пісень за версією зіркового видання «Телегід». Чим я особисто дуже пишаюся і мушу визнати, що, даруйте за тавтологію, такі визнання творчості так само надихають і продукують наступні твори…

Ви приймали участь в популярному телевізійному шоу, які враження від участі? Наскільки важливо, на Вашу думку для артиста примати участь у подібних шоу?

Пригадую, на одному із концертів, перед виступом, мене запитали про враження від участі у цьому теле-шоу. Я відповів лаконічно : «Хочу ще!» (сміється). Направду, із задоволенням повторив би, якби було можна. Насамперед через те, що це колосальний досвід! Ми з дружиною, в якійсь мірі, трохи екстремали: охоче пірнаємо з головою у кожну наступну творчу авантюру. Остороги участі у цьому шоу звісно ж були. Адже ми прекрасно розуміли, що це програма-провокація. Я чітко усвідомлював, що мене чекає. Але «не такий страшний вовк, яким його малюють». Я прийняв цей виклик і не пошкодував. Наша сім`я здобула чималий досвід роботи перед камерами. Адже ми весь час перебували під фактично цілодобовим «прицілом» 12-ти вмонтованих у нашій квартирі камер, а ще 4 відеооператори постійно ходили за нами із 17-ти кілограмовими камерами на плечах. Можете тільки собі уявити, як воно… Тим не менш ми впоралися. Справді, я дуже задоволений своєю участю у теле-шоу «Хата на тата». Як я люблю коротко повторятися: «наша мама – відпочила, а тато – провів тиждень із дітьми, заробив гроші для сім`ї, плюс в результаті здобув до свого репертуару дві чудові пісні на свої слова. Це той же самий чуттєвий романс «Ти – моє все» та гарячий супер-хіт «Захер-Мазох», на який в рамках зйомок програми був відзнятий доволі таки відвертий, до речі перший в моєму творчому житті, кліп.

Участь у даному теле-шоу дозволила мені подивитися на себе зі сторони. Під час зйомок і після перегляду вже готової програми, багато чого переосмислив, багато в чому утвердився… Наприклад у тому, що задля того, щоби втілити в життя одну із дитячих мрій (стати справжнім артистом), потрібно цій мрії приділяти певну частину свого часу: працювати над її реалізацією. Я хочу сказати, що завдяки цьому шоу, я навчився зорганізовувати свій час, свої сили на потрібні речі і потрібних людей. Правильно ставити цілі і вдало підбирати шляхи для їх досягнень. А найголовніше для себе, що я виніс із цього шоу, то це те, що я МОЖУ!.. Я утвердився в тому, що неможливого не існує. Людині під силу будь-що. Просто потрібно дуже цього забажати; повірити в себе і діяти! Бути гідним прикладом для своїх дітей! Доводити почати до кінця, не боятися помилятись. Бо кожна помилка – це досвід.

Такі теле-шоу потрібні і я із впевненістю закликаю татусів не соромитися, не боятися брати у подібних програмах участь.

Звісно під час зйомок були свої переломні моменти; емоційні зриви навіть, не без того! Однак, переживши їх, ти розумієш, що кожен раз відкриваєш у собі якусь нову грань. Ти, ніби, долаєш перепону. А особливо для чоловіка, немає нічого кращого, як перемагати. Та щоб перемагати, потрібно найперше навчитися перемагати себе, своє «Я». Це і зробила ця програма. Я не просто подивився на себе зі сторони. Я зумів зазирнути собі в душу…

Що думаєте про конкуренцію у вітчизняному шоу-бізнесі?

Думаю, що її не слід боятися, як це роблять деякі із знайомих мені артистів, одягаючи маски на свої обличчя із великим «Его». Це є дуже помітно, покрайній мірі для мене. Кожна творча особистість – по-своєму унікальна. І потрібно поважати її хоча б за це. Мене особисто така конкуренція тільки мотивує, надихає. Адже завжди є куди рости, до кого тягнутися. Але я це роблю виключно із повагою до інших, без грама заздрощів, тощо. Я хочу сказати те, що слід конкурувати у будь-чому, не лише у шоу-бізнесі. Але конкурувати чесно, прозоро… Оскільки, тільки здорова конкуренція, здатна породити щось нове і корисне, в першу чергу для тебе самого, не кажучи вже про інших.

Неодноразово ловив себе на думці, що я, будучи оптимістом по житті, ніколи нікому не заздрив, а якщо і заздрив, то тільки «білою заздрістю», яка насправді називається – «Захопленням».

Тому, конкуруючи, слід найперше захоплюватися людиною і тим, що вона робить; брати з неї приклад, але, якщо це стосується, у даному випадку, творчості, в жодному разі не повторяти. Наслідувати, залишаючись при цьому собою. Завжди бути оригінальним. Стратися бути прикладом для інших. Допомагати іншим. Бо, навіть допомагаючи іншим, ми відкриваємо у собі щось нове. І це також надихає. Мене – так точно! (Сміється).

Які Ваші творчі плани на майбутнє?

Почну мабуть із найближчого майбутнього. Тут все дуже вже очікувано. От-от з`явиться на світ ремікс моєї пісні «Пальцями…», яка у своєму оригінальному звучанні вже встигла полюбитися багатьма шанувальниками моєї творчості. Покрайній мірі, роблю такі висновки, виходячи із отриманих відгуків на цю пісню.

Кілька слів про пісню «Пальцями…». Це був, як і більшість пісень із мого репертуару, спочатку просто поетичний твір. Його у соцмережі Facebook помітив талановитий композитор, бард В`ячеслав Купрієнко і поклав його на музику. Далі мені поталанило домовитися про гарне аранжування знайомого музиканта Івана Лабача. Так народилася ця пісня.

Цього літа я з сім`єю відпочивали на Херсонщині, де я і познайомився із талановитими хлопцями-діджеями зі студії свукозапису «Denny Jackson records». Ми із хлопцями дуже швидко знайшли спільну мову і домовилися про співпрацю. Вирішили розпочати із реміксу. Їх вибір одразу впав саме пісню «Пальцями…». Адже вона одна із перших моїх пісень і уже немало відома. Тому от-от зможемо представити нашу новинку.

Стосовно співпраці у майбутньому зі студією «Denny Jackson records», то я дуже на це розраховую. Бо надзвичайно задоволений їхніми підходами до робити. Вони дуже відповідальні, молоді, креативні, а саме головне, справжні професіонали своєї справи, яку одразу видно, що дуже люблять. В чому кожен може переконатися особисто, знайшовши їхні роботи в мережі Інтернет. Власне, сам ремікс пісні «Пальцями…» – стане ще одним яскравим прикладом їхнього професіоналізму.

Заглядаючи у своє творче майбутнє трохи далі, то скажу, що виношую у своїй голові багато мистецьких проектів, одним із яких, найглобальніших і таких, що вимагають тривалої підготовки, – це моя сольна поетично-пісенна програма, з якою маю намір відправитися у свій перший концертний тур. Однак про це ще рано говорити. Над цим ще потрібно працювати.

Окрім пісенних, також маю на меті втілити в життя і писемні проекти. Є кілька ідей, щодо видань не тільки власних творів, але й збірників творів кількох авторів. Так само охоче приступаю на запрошення виступити на тому чи іншому концерті; долучитися своїми поезіями до тих чи інших збірників, тощо.

Я взагалі за будь-які творчі колаборації. Оскільки у поєднанні творчих сил та енергій, завжди творчо заряджаюся і сам.

В цілому, завжди покладаюся на долю і за все дякую Богу. Живу творчістю і творю, бо, як то кажуть, «під лежачий камінь вода не тече». Не боюся пробувати і експерементувати. Бо знову ж таки, – «не помиляється тільки той, хто нічого не робить». Але ж і не досягає також?! (Сміється). Тому я просто живу, працюю і творю…

Роман Бойчук:

Роман Бойчук:

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *