Стиль життя

Підприємець Вікторія Корнієнко: Моя перша заробітна плата – 50 грн./тиждень. Мій секрет успіху – потужна робота над собою

By  | 

Редакція Всеукраїнського модного онлайн журналу VTrendi.com.ua не припиняє знайомити своїх читачів з вітчизняними підприємцями та історіями їх успіху. Сьогодні Вашій увазі пропонуємо ексклюзивне інтерв’ю-сповідь Вікторії Корнієнко, про її не простий, але стрімкий шлях до вершин. Вона є засновницею абсолютно іноваційного і цікавого проекту #ПрокидайсяУспішним

Розкажіть, будь ласка про свій шлях до успіху, як відомо він був дуже тернистим. Якою була Ваша перша у житті робота?

Після школи я пішла здобувати освіту, навчалася на повара. Тоді минув лише рік навчання, мені було 15 років, я шукала роботу і мене запросили в одне кефе у м. Біла Церква.  Я виглядала старше аніж на свій вік, на співбесіді, я приховала правду, що я не повнолітня. Мені дуже необхідна була робота, мені не було де жити і у мене практично не було засобів для існування. Мене взяли на посаду… Хоча точно не знаю яку, оскільки я мусила виконувати обов’язки офіціанта, прибиральниці, 5 в 1, я називала цю роботу. Заробітна плата була дуже мізерною, але я щиро вдячна керівництву, що вони мені дали тоді цю роботу, оскільки я не знаю як би інакше вижила в той момент. Згодом я зізналася дирекції про свій вік, але просила, щоб мене не звільняли, що мені конче необхідна ця робота. Вони гарно до мене ставилися, прикривали мене, за що я їм буду вдячна завжди.

Якою була заробітна плата в той період?

Наскільки я пам’ятаю здається десь 50 гривень на тиждень.

Скільки Ви пропрацювали на даному місці роботи і як довго тривав робочий день?

Рік, це точно я протрималася, з 10-11:00 ранку і інколи до 2 години ночі. Моїм керівником була бармен і вона говорила: “Ти ще не можеш йти до дому, тобі необхідно відмити плиту зубною щіткою”. Я працювала скільки було необхідно, не зважаючи ні на що, а потім на останньому тролейбусі діставалася до дому.

Що було далі?

Якщо чесно, керівництво самостійно запропонувало мені звільнитися, оскільки бачили, що це дуже важка робота для неповнолітньої дівчини. Це була не тільки важка робота фізично, а й морально також, інколи відвідувачі перебуваючи в дуже не тверезому стані неодноразово намагалися до мене пристати. Один п’яний чоловік намагався взяти мене за сідниці, а я вилила на нього борщ. Дирекція закладу усе це бачила. Вони говорили: “Ти ще дуже молода, тобі ще народжувати дітей, це дуже важка робота, вона не для тебе, ти маєш великий потенціал і обов’язково досягнеш успіху!”.

Потім я влаштувалася працювати на завод з дуже шкідливими умовами праці.  Я працювала у 3 зміни, а це з  5-6 ранку і до 1 ночі. Стояла на шліфовці, у мене до крові були зтерті нігті та шкіра рук. Там була не погана заробітна плата як на ті часи, однак це могло дуже сильно підірвати моє здоров’я. Коли власники підприємства дізналися правду про мій вік, вони також запропонувати мені піти.

Що давало Вам сили жити і надихало в ті часи?

Я постійно дивилася мотувуючі фільми, мріяла, що колись я дізнаюся секрет успіху і докорінно зміню своє життя. Загалом я не скаржуся на своє минуле, це була школа виживання, хороший досвід, я освоїла дуже багато професій, наприклад такі: я готувала шаурму, була продавчинею на ринку, здійснювала ремонт мобільних телефонів та інше.

Також мені давала сили мрія, що колись я заберу на своє забезпечення молодшу сестру. Я дуже сильно її люблю, ні за що на світі, не хотіла щоб вона проходила через усе те, через що довелося пройти мені.

Як до Вас ставилися оточуючі, вони підтримували Вашу жагу до успіху?

Тоді мені здавалося, що у мене дуже багато одрузів, однак як виявилося, що більшість мене просто використовували для своїх цілей. Була одна ситуація, я жила в однієї дівчини і рахувала її близькою подругою, ми працювали разом. Одного разу я була дуже втомлена, ледь стояла на ногах і сказала їй після роботи: “Ходімо до дому!” На що вона відповіла: “Ти будеш ходити зі мною, де я, оскільки якщо ти прийдеш раніше за мене, моя бабуся вирішить, що ти правильна, а я “гуляща”. Вона тоді зустрічалася одночасно з двома хлопцями і я чекала її, поки вона звільниться з побачень. Я просто сиділа і чекала її, зовсім без сил, інколи до ранку. Коли я відмовилася виконувати її забаганки, вона мене просто вигнала з дому.

Кажуть: Страх – наш найбільший ворог. Як Ви боретеся зі страхами?

Коли мені було 13 років, я дуже важко працювала фізично у селі, намагалася допомагати усім і матері, і бабусі, і тітці. Все дійшло до того, що я дуже сильно підірвала своє здоров’я  і потрапила до лікарні. У мене був справді критичний стан, я дуже сильно схудла, була зовсім без сил.  Коли до мене прийшла моя мати, лікар попросив її вийти у коридор, але я почула їхню розмову, він сказав: “Готуйтеся до похорону, їй залишилося жити 2 дні”.

Я тоді лежала і думала: “Ні, я не можу зараз померти, у мене ж стільки мрій, планів, я хочу допомагати людям,  хочу щоб моя молодша сестра була щаслива, хочу чудову сім’ю, дітей…”

Моя мати почувши слова лікаря повезла мене до іншої лікарні, там мене змогли врятувати.

Після цієї історії у мене зник страх.

Ви наполеглево йшли до своїх мрій… Критика, як часто чули її на свою адресу?

Критика мене супроводжувала з самого ранього дитинства. В школі мене часто били інші діти, бо я була з неблагополучної родини. З мене глузували, оскільки я була одягнена в одяг поношений одяг.

Мені говорили: “Ти ніхто у тебе нічого немає і нічого не буде”.

Коли я навчалася в школі, ми лягали спати рано, коли ще не сіло сонце, щоб коли до дому повернеться наш вічно п’яний батько, нас це ціпав. Я не пам’ятаю його практично тверезим, якщо він повертався раніше, все було жахливо – він бігав за нами і нашою мамою з ножем або сокирою, мені дуже сумно згадувати це зараз навіть через роки…

Ваша мати підтримувала Вас?

Моя мати намагалася розлучитися з батьком багато разів, однак так і продовжувала з ним жити.

Якось я сказала мамі: “Я не підтримую твій вибір, ми усі страждаємо, не розумію заради чого?” На що вона відповіла: “Ти мене не розумієш зараз, можливо зрозумієш колись”.

Коли мені було 14 років, я просто втекла з дому.

Я вдячна своїй матері, за те, що вона дала мені життя, хоч досі я так і не зрозуміла її вибір. Однак я не тримаю на неї зла, зараз у нас хороші стосунки.

Як змінювалося життя, був переломний момент чи все відбувалося поступово?

Все відбувалося поступово, я багато працювала і жила мріями, що я зможу реалізувати задумане і бути успішною. Я дуже хотіла заснувати власну справу. В мене не вірили оточуючі, глузували: “Не сміши, який власний бізнес, у тебе нічого не вийде, ти просто станеш повним банкрутом”.

Тоді це мене збивало і я дійсно не намагалася нічого заснувати, відмовлялася від своєї мрії.

Однак у віці 21-22 роки, коли я вже була у шлюбі, у мене була дуже сильна депресія, я дуже хотіла дітей, а він не поспішав. Коли я хворіла у дитинстві, лікарі мені прогнозували безпліддя. Такий прогноз мене дуже засмучував і я постійно думала: “А якщо  не зараз, тоді коли, а якщо я й справді ніколи не зможу народити”.

В цей період до мене якось завітала подруга, Олена Гідерім, бачачи мій стан вона сказала: “Бери аркуш паперу і пиши”. Я відповіла: “Що писати?” Вона: “Усе, чого ти хочеш і до чого прагнеш, якою ти себе бачиш через 3 роки”.

Я написала: “Хочу позбутися зайвої ваги, жити закордоном, на березі моря, мати потужний бізнес, і щоб у мене було 2 дітей за 3 роки, старший син і молодша донька, а також що я заберу свою молодшу сестру на власне забезпечення”.

За 3 роки, усе що я написала, стало реальністю.

Про деталі розповім напевно вже в іншому інтерв’ю.

Наші думки матеріальні, я так вважаю, але ні що просто так не приходить, мій секрет успіху – потужна робота над собою!

Карантин, змінив кардинально життя багатьох підприємців, як це позначилося на Вас?

Режим ізоляції, дуже сильно на мене вплинув, я дуже люблю подорожувати, за минулий рік відвідала 12 країн, однак коли зачинилися кордони, у мене почалася якась глибока депресія. Також я зазнала великих втрат у бізнесі, усе зупинилося і я просто сиділа замкнена з сестрою і дітьми у 4 стінах.

Я почала інколи пити вино, щоб розслабитися, багато спати, почувалася спустошеною, у мене навіть були думки про суїцид. Єдине, що мене тримало – мої діти і сестра.

В якийсь момент подумала: “Так далі тривати не може! Чим я відрізняюся від успішних людей, хтось ж працює не дивлячить на карантин, отримує прибутки”.

“Чим я відрізняюся від мільойнерів? У мене така ж будова тіла, такі ж 24 години на добу”…

Я почала шукати інформацію в інтернеті, дуже багато читала і дуже швидко моє життя кардинально змінилося.

Я стала прокидатися рано, відкинула шкідливі звички, почала правильно харчуватися, раціонально витрачати кошти, у мене налагодилося особисте життя, з’явився чудовий  молодий чоловік.

Ви пережили певну трансформацію мислення і вирішили заснувати проект #ПрокидайсяУспішним, щоб допомагати іншим людям змінювати життя, про що він?

Проект про переосмислення буття, про свідоме ставлення до планети та живих істот на ній, про правильне планування свого часу і бізнесу, про здоровий раціоналізм.

Перші декілька сезонів були онлайн, але часто людям було складно проходити курс, оскільки їх відволікали дуже оточуючі, зовнішні фактори.

В якийсь момент я вирішила рухатися далі, що необхідно переходити у офлайн і я пішла, зняла неймовірний будинок у передмісті Києва, знайшла найкраших експертів для лекцій, намагалася і намагаюся створити найкращі комфортні умови для учасників проекту, щоб вони могли відпочити, оновитися, переосмислити життя, набратися сил та знань і йти на зустріч успіху, мріям.

Дізнатися детальніше про мій проект та слідкувати за ним, можливо за допомогою соцмереж:

https://www.instagram.com/viktoriya_kornienko8/

https://www.facebook.com/viktorija.davydenko

11 Comments

  1. ปั้มไลค์

    Липень 3, 2020 at 03:54

    Like!! Thank you for publishing this awesome article.

  2. A big thank you for your article.

  3. A big thank you for your article.

  4. เบอร์มงคล

    Липень 3, 2020 at 03:57

    I like this website very much, Its a very nice office to read and incur information.

  5. SMS

    Липень 3, 2020 at 03:58

    bookmarked!!, I like your blog!

  6. Terry Towns

    Липень 7, 2020 at 14:01

    I just want to say I am just new to blogging and site-building and definitely loved your web blog. Almost certainly I’m likely to bookmark your blog post . You actually have amazing stories. Thanks for revealing your web site.

  7. Josefine Holness

    Липень 8, 2020 at 01:34

    I just want to mention I am just newbie to blogging and certainly loved this blog. Almost certainly I’m planning to bookmark your blog post . You definitely come with remarkable article content. Appreciate it for sharing your web site.

  8. pure cbd

    Липень 9, 2020 at 09:00

    Cheap Gucci Handbags Is usually blogengine much better than wp for reasons unknown? Should be which is turning out to be popluar today.

  9. larson security doors

    Липень 10, 2020 at 19:58

    Hello! Quick question that’s completely off topic. Do you know how to make your site mobile friendly? My weblog looks weird when browsing from my iphone 4. I’m trying to find a theme or plugin that might be able to correct this problem. If you have any suggestions, please share. Thanks!

  10. John Deere Repair Manuals

    Липень 11, 2020 at 00:55

    You made a number of nice points there. I did a hunt on the theme and found mainly persons can believe your blog.

  11. Parbriz DAEWOO REXTON GAB 2015

    Липень 11, 2020 at 09:48

    Fastidious respond in return of this question with genuine arguments and explaining all regarding that. https://vanzari-parbrize.ro/parbrize/parbrize-daewoo.html